Спаржа: вирощування, догляд і збирання врожаю

Вирощування розсади: два способи

Спосіб 1 — прямий посів у розсадні гряди. Відбувається у третій декаді травня. Сухе насіння сходить через 20–30 днів; попередньо замочене у воді (+30..+35 °C) впродовж 5–6 днів (щодня міняти воду) і пророщене у вологій тканині 3–7 днів. Перед посівом підготувати грядку: на 1 м² внести відро перепрілого гною або компосту і 100 г комплексного добрива, перекопати, розпушити, вирівняти. Відстань між рядками 25–40 см, глибина загортання насіння 2 см, відстань у рядку 5–7 см. Через 3–4 тижні проріджують, залишаючи найсильніші через 10–15 см. У червні підживлення азотними добривами (10 г/м²). Наприкінці серпня підживлення фосфором і калієм. У жовтні засипати посадки перегноєм або торфом шаром 3 см.

Спосіб 2 — горщечна розсада. Цей метод дає більш розвинені рослини. Сіють раніше: на початку–середині травня у горшочки об'ємом 100–200 мл або касети. Ґрунт: городня земля + перепрілий гній + торф + пісок (2:1:1:1). Можна використати готовий ґрунт для огірків. Догляд: полив, розпушення, повертання до світла, поступове загартовування. Висаджують у відкритий ґрунт на початку червня.

Висадка розсади на постійне місце

Спаржа — багаторічник, тому місце обирають із перспективою на роки: біля стіни або вздовж паркана. Ділянку з осені очищають від бур'янів і рівномірно вносять 15–20 кг/м² органічного добрива, глибоко перекопують. Навесні розсаду висаджують рядами з відстанню між ними 70 см. Лунки глибиною 30 см, діаметром 40 см. На дно холмик перегною (вершина на рівні країв лунки). Перед висадкою корені вкорочують до 3–4 см, рівномірно розміщають по холмику, присипають землею 5–7 см, ущільнюють, поливають, мульчують землею. За літо 1–2 підживлення азотом (25 г/м²).

Щорічний догляд

Навесні ранньою весною міжряддя глибоко розпушують (обережно, щоб не пошкодити корені), рослини високо окучують ґрунтом або перегноєм. У засушливу погоду підтримують вологість ґрунту. У сухому пагони стають волокнистими і гіркими. Восени (жовтень) засихаючі пагони зрізають у самої землі і спалюють. Якщо рослини не уражені іржею і спаржевою мухою — бадилля можна не зрізати: воно захищатиме корені від промерзання.

Щоосені підживлення суперфосфатом (0,3–0,5 кг/10 м²) і калійною сіллю (0,25–0,35 кг/10 м²) із наступним глибоким розпушенням міжрядь. Мульчування торфом 8–10 см — для кращої перезимівлі; ранньою весною мульчу розпушують і закопують у ґрунт як підживлення. Ця операція щороку.

Збирання врожаю

Перший урожай збирають на третій рік після посадки (якщо рослини сильні і кущисті). Слабкі залишають ще на рік. Ранньою весною у II–III декаді квітня над ґрунтом з'являються пагони. Коли вони досягнуть технічної стиглості (5–7 см заввишки і 0,7–1,0 см у діаметрі), ґрунт акуратно відгортають і зрізають пагони у поверхні ґрунту, потім окучують знову. Повторюють через кожні 3 дні впродовж 20–25 днів. На 3-й рік з однієї рослини збирають до 5 пагонів, у наступні — до 15 за 30–40 днів.

Після збирання на кожній рослині залишають не менше 3–5 пагонів — вони розростуться у потужні стебла і накопичать поживні речовини для майбутнього врожаю. Після збирання рознести по міжряддях перегній і золу або добрива, зарити на 5–7 см, полити. Ґрунт рихлять після кожного поливу або дощу. Для сім'ї з 3 осіб достатньо 15–20 кущів спаржі.

Хвороби і шкідники

Червона гниль коренів (гриб Helicobasidium purpureum): відмирають коренева шийка і корені, потім надземна частина; на ділянці утворюється залисина. При слабкому зараженні, обробити місце скупчення інфекції фунгіцидом на основі беноміла або карбендазима і ізолювати товстою поліетиленовою плівкою. При сильному, рослини знищують і закладають нову плантацію.

Спаржевий листоїд — жовто-чорні жуки і їхні чорні личинки знищують листву. Проти них інсектициди на основі малатіону (фосфорорганічна сполука) або авермектинів (біологічного походження, отримані з ґрунтового гриба). Суворо дотримуватися інструкції.

Багатоїдні шкідники — ведмедка, слизні, хрущі, дротяник. Стандартні заходи боротьби відповідно до виду шкідника.