Смородина — вітаміни у вашому саду

Що потрібно знати про смородину

Смородина (латинською — Ribes) належить до родини аґрусових (Grossulariaceae). Рід налічує близько 150 видів. До 50 з них поширені в Європі, Азії та Північній Америці, причому деякі спускаються на південь континенту по Андах аж до Магелланової протоки.

Коли садити

Саджанці з відкритою кореневою системою можна садити і навесні, і восени. Але все ж таки краще після літа. За зиму ґрунт навколо кущів осяде та ущільниться. Навесні рослини рано підуть в ріст і добре приживуться. Саджанці в контейнерах можна використовувати практично без обмежень за термінами.

Зазвичай кущі смородини садять на відстані 1–1,25 м. Щоб отримати врожай на 2–3-й рік, рослини в ряду можна розмістити трохи густіше — на відстані 0,7–0,8 м. Але врожай з куща буде менший і тривалість життя дещо скоротиться.

Вибір місця

Смородина вологолюбна і відносно тіньовитривала, однак сильного затінення не виносить. Тому їй краще відводити занижені, зволожені, достатньо освітлені та захищені від вітру місця. Але не заболочені низини з близьким заляганням ґрунтових вод! Найкраще підходять родючі легкі суглинки. На важких кислих ґрунтах чорна смородина росте погано.

Підготовка та посадка

Вирівняти обране місце, щоб не було глибоких западин і ям. Потім добре перекопати на штик лопати, ретельно видаливши кореневища багаторічних бур'янів.

Посадкову яму глибиною 35–40 см і діаметром 50–60 см засипають приблизно на 3/4 глибини родючим ґрунтом, перемішаним з добривами: відро компосту, суперфосфат (150–200 г), калій сірчанокислий (40–60 г) або деревна зола (30–40 г).

Коренева система саджанця повинна бути одерев'янілою, мати 3–5 скелетних коренів довжиною не менше 15–20 см. Надземна частина — щонайменше одна-дві гілки довжиною 30–40 см.

Пошкоджені або підсушені корені вкорочують. Саджанець заглиблюють на 6–8 см вище кореневої шийки. Перш ніж засипати яму, у неї виливають піввідра води, ще піввідра у кільцеву лунку навколо місця посадки. І відразу мульчують поверхню торфом.

Землю під смородиною пухтять: біля кореневої шийки на глибину 6–8 см, на віддаленні від неї на 10–12 см. При мульчуванні волога краще зберігається, і пухтити можна значно рідше.

Календар робіт

Осінь

Аґрус і смородину краще садити восени. Заздалегідь готуємо місце для посадки. Для цього обираємо добре освітлене місце. Викопуємо яму глибиною не менше сорока сантиметрів, на дно вносимо структуруючі матеріали (гілки, листя, макулатуру, компост, деревну золу), додаємо органічні та мінеральні добрива.

Обираємо саджанець хоча б з одним довгим пагоном і садимо його в яму під кутом 30 градусів так, щоб верхівка була спрямована в найсонячніше місце. Обрізаємо верхівку, залишивши над землею 1–3 бруньки. Обрізка стимулює пробудження та ріст сплячих бруньок. Відстань між саджанцями робимо не менше шістдесяти сантиметрів.

Перший рік

Восени з усіх вирослих за літо нульових пагонів (назвемо це першою хвилею) залишаємо три-чотири найсильніші. Гострим ножем обрізаємо у них верхівки — це стимулює появу на них у наступному сезоні гілок першого порядку. А найпотужніший крайній південний пагін укладаємо в бороздку — він стане основою другої хвилі. Обрізану верхівку з двома бруньками залишаємо над ґрунтом.

Другий рік

За літо на нульових пагонах першої хвилі відростуть гілки першого порядку, у яких восени також видаляємо верхівкові точки росту. Слабкі пагони другої хвилі прорідимо, залишивши тільки чотири, і найпотужніший, як і минулого року, пригинаємо та пришпилюємо в бороздку. З нього наступного року утвориться третя хвиля. Ягід небагато.

Третій рік

Отримуємо добрий врожай на гілках першої хвилі, видаляємо точки росту на гілках другої хвилі та нульових пагонах третьої. Пригинаємо та пришпилюємо крайній південний пагін для наступного покоління.

Четвертий рік

Отримуємо другий врожай на гілках першої хвилі і перший врожай на гілках другої. Восени вирізаємо весь кущ першої хвилі під корінь, видаляємо верхівкові точки росту у наступних хвиль і пригинаємо черговий пагін.

П'ятий рік

Отримуємо другий врожай з другої хвилі і перший врожай з третьої. Восени вирізаємо під корінь кущ другої хвилі, видаляємо точки росту на четвертій і п'ятій хвилях і пришпилюємо наступний пагін. Корені ж першої хвилі викопуємо, звільняючи місце під інші культури.

Догляд за смородиною

Обробка ґрунту

Для створення оптимального водного режиму ґрунт слід утримувати в пухкому, вологому та чистому від бур'янів стані. Тому навколо кущів його пухтять за потребою (оптимально раз на 2–3 тижні), не допускаючи утворення кірки та росту бур'янів, які сильно висушують землю.

Активна коренева система у смородини розміщується у верхніх, пухких поживних шарах ґрунту. Щоб не пошкодити корені, біля кущів її пухтять обережно, на глибину не більше 6–8 см. На значній відстані від кущів або між рядами можливе пухтіння чи перекопування на глибину до 10–12 см.

Волога добре зберігається, якщо земля навколо кущів замульчована органічним матеріалом (торфом). У цьому разі пухтити її можна значно рідше. Восени важкий суглинковий ґрунт перекопують під кущами неглибоко і залишають на зиму грудкуватим, щоб краще затримувалась вологу. Якщо ґрунт легкий і досить пухкий, можна обмежитись неглибоким перекопуванням (до 5–8 см) біля кущів. Щоб уникнути пошкодження коренів, для цього слід використовувати вили.

Полив

Смородина досить вологолюбна культура через свої біологічні особливості. Нестача вологи викликає у рослин затримку росту, а в період формування та наливу ягід — їх дрібнішання та осипання. Посушлива погода в післязбиральний період може призвести до підмерзання кущів, особливо в суворі зими.

Критичні фази для поливу:

— період інтенсивного росту та утворення зав'язі (кінець травня — початок червня)

— формування зав'язі та наливу ягід (перша половина червня — перша декада липня)

— після збору врожаю (серпень — вересень)

Необхідний також і підзимовий полив, особливо в суху осінь. Ґрунт зволожують на глибині кореневмісного шару — приблизно на 40–60 см. Витрата води становить 30–50 л на 1 кв. м поверхні ґрунту. Поливають, пускаючи воду по канавках глибиною 10–15 см, які проводять навколо кущів на відстані 30–40 см від гілок куща.

Обрізка

Рясне та регулярне плодоношення смородини значною мірою залежить від систематичної обрізки куща. Ця операція викликає ріст нових, сильних прикореневих пагонів з підземної частини куща (їх називають нульовими прикореневими пагонами, або пагонами відновлення).

У перші 3–4 роки у кущів наростає надземна маса, через 5–6 років після посадки приступають до обрізки. На кущі залишають 4–5 гілок віком від одного до чотирьох років. На кущах червоної смородини залишають 3–4 гілки віком від одного до п'яти років.

До обрізки та формування куща приступають після збору врожаю. Смородину також можна обрізати пізньої осені та ранньої весни.

Розмноження смородини

На ділянках садівників-любителів смородину краще розмножувати одерев'янілими живцями або горизонтальними та вертикальними відводками.

Одерев'янілі живці

Одерев'янілі живці для розмноження заготовляють якомога раніше. Для чорної смородини - наприкінці вересня, використовуючи сильні, добре розвинені однорічні пагони. Верхню та нижню частину з найслабшими бруньками видаляють. Живці довжиною 18–20 см нарізують секатором.

Живці червоної смородини потрібно садити якомога раніше, попередньо витримавши їх два тижні в підвалі у вологому піску або в холодильнику при відповідній температурі.

Приблизно за тиждень-два до настання морозів матеріал мульчують торфом і окучують землею шаром не більше 2–3 см. Наступного року навесні живці розокучують якомога раніше. Подальший догляд полягає в поливах, пухтінні, прополюванні. При відповідному догляді до осені виростають добрі саджанці, які викопують і використовують як посадковий матеріал. Можна висаджувати відразу на постійне місце, попередньо підготувавши їх, краще по дві штуки, щоб у подальшому швидше сформувався сильніший кущ.

Горизонтальні відводки

Чорна смородина добре розмножується горизонтальними відводками. Для цих цілей обирають молоді, найврожайніші сильні кущі. Ґрунт під кущами добре удобрюють перегноєм. Навесні кущі проріджують, залишають 3–4 плодоносні гілки, а старі та слабкі видаляють.

В цей же рік у куща утворюються нові сильні прикореневі пагони. Наступного року навесні до розпускання бруньок їх укладають у підготовлені бороздки глибиною 10 см і пришпилюють так, щоб пагони щільно стикалися з землею. Потім бороздку з пагоном засипають вологою пухкою землею, а зверху перегноєм, торфом, виноградними вичавками. Для кращого росту смородини, верхівки гілок злегка вкорочують.

Через деякий час на кожній покладеній гілці з'являються пагони. Коли вони досягнуть висоти 10–12 см, після дощу або поливу їх окучують землею, змішаною з перегноєм. Щойно молоді пагони відростуть ще на 10–12 см, через 2–3 тижні окучування повторюють.

Протягом літа за потреби ґрунт поливають, пухтять і видаляють бур'яни. У вологому теплому ґрунті на нижній частині молодих пагонів, присипаних землею, утворюються корені. У цей час відводки викопують, відрізаючи вкорінені гілки біля основи куща, ділять їх на частини так, щоб у кожного відрізка були і корені, і пагони. Отримані таким чином саджанці використовують як посадковий матеріал. З молодого плодоносного куща можна отримати в середньому до 25–30 саджанців.

Вертикальні відводки

При розмноженні вертикальними відводками підбирають найсильніші кущі. Навесні їх коротко обрізають. Після обрізки виростають молоді пагони, які наприкінці травня окучують до половини пухкою вологою землею. Краще землю перемішати з перегноєм або торфом.

Через два тижні окучування повторюють і приблизно через такий же час проводять третє окучування, при якому горбик землі повинен бути заввишки не менше 25 см. Його мульчують. Протягом літа землю поливають, пухтять, видаляють бур'яни та за потреби знову мульчують.

Восени землю навколо кущів розгрібають, вкорінені пагони відрізають і використовують для посадки на постійне місце. Слабкі вкорінені пагони висаджують на дорощування.

Хвороби та шкідники

Смородинова скляниця

Смородинова скляниця пошкоджує пагони смородини та аґрусу. Якщо ви побачите метелика з скловидно-прозорими крилами, на кінцях яких поперечні смуги та помаранчева облямівка — це саме вона.

Вони вилітають у травні-червні та відкладають по одному яєчку біля бруньок. Гусениці, що з'явилися, через бруньки проникають всередину пагонів, живляться деревиною та серцевиною, роблять всередині ходи. Пошкоджені пагони засихають і в'януть. Зимують у стадії дорослих гусениць всередині пагонів, там же і заляльковуються.

Ознаки зараження скляницею: короткий приріст, слабке цвітіння, ягоди починають раніше дозрівати. Якщо смородинові кущі підсихають наприкінці цвітіння та на початку дозрівання плодів, це має насторожити. Зрізавши пагін, можна виявити білих з чорною головою гусениць. Усі гілки, що підсихають, потрібно видалити та спалити.

Бруньковий кліщ

Бруньковий кліщ викликає розростання та деформацію бруньок смородини. Вони роздуваються, не розпускаються та засихають. Кліщі виповзають з ґрунту, коли температура повітря досягає 12 градусів, і потрапляють в бруньку (до 1 тисячі в бруньці).

Крім цього, кліщ переносить вірус махровості квіток — плодів у цьому разі також не буде. Необхідно вирізати та спалювати заражені гілки, мульчувати кущі товстим шаром моху, трави або іншим матеріалом для перешкоджання виходу кліщів.

Попелиця

Переносить вірус махровості квіток також і попелиця. Вона зимує біля бруньок. Найголовніше — не пропустити їх масове розмноження. Як тільки починають рости молоді пагони, уважно оглядайте нижній бік листка, і при появі дрібної мушки, прополощіть мильним розчином верхівки. Після огрубіння тканин попелиця вже не буде на них зазіхати (вона любить тільки молоді та ніжні тканини).

Мурах, головних розселителів попелиці, можна відлякати, закладаючи в мурашники пагони м'яти або споруджуючи ловчі пояси з незасихаючим клеєм на стовбурах дерев.

Борошниста роса

Борошниста роса з'являється теж тільки на молодих тканинах. Тут перш за все потрібно прополоскати мильним розчином (шматок господарського мила на відро) або мильно-зольним розчином (1 кг чистої деревної золи розмішують у 10 л злегка підігрітої води, настоюють 7–10 діб, зрідка помішуючи. Перед обприскуванням додають 40–50 г господарського мила).

Можна просто посипати кущі захворілої малини, аґрусу, чорної смородини золою. Або в середину куща навесні кладуть свіжий гній — аміак з нього випаровується та охороняє від збудника борошнистої роси. Для надійності ще й обприскати гноївкою: добре перепрілий гній залити водою (1:3), настоювати 3 дні, розбавити водою (1:3).

Настій сіна: 1 кг сіна заливають 3 л води та настоюють протягом 3 діб, потім процідують і розбавляють 1 л настою 3 л води. Повторюють обприскування через 5–7 днів декілька разів.

Фітоспорин — препарат на основі бактеріальної культури, захищає також від інших грибкових і бактеріальних захворювань.

Гриб, збудник борошнистої роси, зимує на опалих ягодах, листі та уражених пагонах, тому їх потрібно видаляти. Також доведеться обрізати рано навесні уражені місця.

Аґрусова вогнівка

Жовтувато-білі, потім сірувато-зелені гусениці довжиною до 11 мм виїдають м'якоть і насіння ягід, які передчасно червоніють. Нерідко опиняються обплутаними павутинням декілька листків і ягід. Метелики з темно-сірими передніми крилами та поперечними темно-коричневими смугами вилітають перед цвітінням аґрусу та смородини й відкладають яйця всередину квіток.

Гусениці з осені йдуть у ґрунт на заляльковування, тому тут допомагає мульчування під кущами товстим шаром (не менше 12 см) — навесні вони не вилізуть з ґрунту. Також потрібно знищувати хворі ягоди та обприскувати рослини відваром п бадилля томатів (4 кг бадилля прокип'ятити в 1 відрі води на повільному вогні, процідити, і до 3 л відвару додати 40 г мила).