Щавель: вирощування, корисні властивості, кращі сорти

Коротко про рослину

Щавель звичайний (Rumex acetosa) — багаторічник. Усі частини рослини мають кислуватий присмак, що посилюється до формування насіння через накопичення щавлевої та інших кислот. Стебла зелені, прямі, ребристі, до 1 м заввишки. У перший рік розетка листків зі стрілоподібною основою, листки до 10–20 см на довгих черешках. На другий формуються стебло і насіння. Рослина легко переносить морози під снігом; у безсніжну зиму може вимерзнути — в таких регіонах бажано укривати.

Місце, ґрунт і попередники

Для домашнього вживання вистачить невеликої грядки, де щавель росте 3–5 років. Краще південне або південно-східне місце з достатньою кількістю сонця. Разом із тим щавель тіньовитривалий і добре розвивається в напівтіні. Не переносить заболочення, хоча любить вологість.

Ґрунт: слабкокислий, легкосуглинистий, багатий органікою. На супіщаних ґрунтах майже не росте, на слаболужних швидко гине. Кращі попередники — пасльонові, огірки, капуста, морква, буряк, редиска, цибуля; як сусіди — петрушка, селера, кріп.

Терміни посіву

Щоб мати молоде листя все літо, щавель висівають у кілька строків: ранньою весною (березень–квітень), влітку (липень–серпень) і пізньої осені (жовтень–листопад). Для отримання конвеєра молодої зелені, висівають на окремій грядці через 3–4 тижні, залишаючи на 2 роки.

Підготовка ґрунту і посів

Під осінню перекопку вносять амофоску 20–25 г/м², на збіднених ґрунтах додатково 0,5–0,7 відра перегною або компосту/м². Навесні вирівнюють і перед посівом вносять аміачну селітру або кеміру — не більше 10–15 г/м². Насіння висівають багаторядними стрічками: відстань між рядками 20–25 см, між стрічками 45–60 см, глибина загортання 1–2 см. Перед посівом борозни обов'язково поливають. Сходи через 1–2 тижні (вже при +3..+4 °C). До їх появи грядку краще накрити агроволокном.

Розмноження кореневищами

Кореневища для розмноження викопують у вересні, розрізають на частини з 2–4 живими бруньками кожна. Схема: 25–30 см у ряду, 30–40 см між рядами. Наступної весни кореневище формує велику розетку листків.

Догляд і підживлення

Ґрунт підтримують рихлим і чистим від бур'янів. Полив помірний по мірі підсихання — без перезволоження. Мульчують соломою, тирсою, спанбондом для збереження вологи. На зиму в холодних малосніжних регіонах укривають.

При достатньому внесенні добрив додаткові підживлення зазвичай не потрібні. При помітному відставанні в рості — підживлення зольним настоєм (склянка золи на 10 л води, настояти добу) або розчином кеміри (20–30 г/10 л).

Збирання врожаю

Зрізку листків осіннього посіву розпочинають приблизно з другої декади травня. Для свіжого вживання — при формуванні 4–5 здорових листків завдовжки не менше 10–12 см.

Хвороби і шкідники

Найчастіше — борошниста роса (справжня і хибна) від перезволоження. Також: іржа, сіра гниль, плямистості (овуляріоз, септоріоз). Для профілактики: чистота ділянки, проріджування, мульчування. При борошнистій росі — обприскування бордоською рідиною (1%) до початку збирання або після зрізки.

Шкідники: попелиця, щавлевий листоїд, щавлевий пилильщик, озима совка, дротяник. Хімічні засоби на щавлі неприпустимі. При незначному ураженні використовують відвари часнику, настої ромашки, бадилля томата і лопуха, деревної золи (обприскування або полив під кущі), зольне або тютюнове припудрення. Обробки після чергової зрізки листків. Від озимої совки — ємності з патокою або солодким бродом із кінця травня. Від жуків — посадки піретруму між кущами щавлю.

Корисні властивості

Листки щавлю містять вітаміни А, В2, Р, С, флавоноїди, мінеральні солі, хризофанову кислоту, харчові кислоти (щавлева, лимонна, яблучна). Коріння — дубильні речовини і мінеральні солі.

Відвари та препарати зі щавлю корисні: при запаленні гемороїдальних шишок, для кращого відділення жовчі, при діареї як закріплювальний засіб (у малих кількостях; великі кількості сирого щавлю — сильний послаблювальний ефект), як протизапальний, протиглистний, ранозагоювальний і бактерицидний засіб, сприяє підвищенню гемоглобіну.

Обережно: щавлева кислота у великих кількостях утворює нерозчинні кальцієві солі, що відкладаються в нирках як оксалатне каміння. Молоде листя (квітень–травень) містить значно менше щавлевої кислоти — камені не утворюються. Не вживати або вживати дуже мало при запаленні ШКТ, порушенні сольового обміну, хворобах нирок, туберкульозі.

Кращі сорти щавлю

De Belleville (Франція, 1730) — найстаріший культурний сорт, виведений у Франції. Великі соковиті листки зі стрічкоподібною формою, що рано з'являються навесні. Смак помірно кислий. Дуже продуктивний, легкий у вирощуванні. Широко доступний насінням по всій Європі.

Blonde de Lyon (Франція) — класичний французький сорт, стандарт для французької кухні. Великі, соковиті, злегка кислуваті листки. Ідеальний для щавлевого супу і соусів. Відрізняється видовженим листям.

Profusion (Великобританія, 1993) — незвичайний патентований сорт — взагалі не цвіте і не утворює насіння. Листки круглі, темно-зелені, соковитіші за більшість інших сортів. Розмножується лише вегетативно (поділом). Дає ніжні листки весь сезон, значно довше, ніж стандартні сорти. Утворює компактні куртини 20–25 см — ефектна рослина і для городу, і для декоративної грядки.

Щавель — культура, яка повертається в сад щовесни сама, без зайвих клопотів. Перший у сезоні, вітамінний, смачний і корисний — він справді сповіщає про те, що весна нарешті настала.