Мушмула: вирощування, догляд

Опис рослини

Мушмула є листопадним деревом до 4–8 м заввишки, живе близько 50 років. Батьківщина культури — гірські схили Північного Ірану та Малої Азії. Коренева система добре розвинута, але поверхнева (до 60–70 см). Стовбур прямий, гілки вигнуті, формують широку розлогу крону. У диких форм дрібні колючки на гілках і стовбурі.

Квітки з'являються в травні–червні на кінцях торішніх пагонів, поодинокі, білі або рожевуваті, до 3 см у діаметрі, схожі на квітки айви. Плоди кулясті, яблукоподібні, 2–5 см у діаметрі, жовті або коричневаті. М'якоть стиглих плодів солодка, злегка кислувата і терпка. Збирають після першого морозу або раніше, закладаючи на зберігання. Підморожені плоди стають солодкими і втрачають терпкість. На гілках тримаються до сильних морозів, а в м'яку зиму — до весни.

Користь для здоров'я

Мушмула містить вітаміни А, В1, В2, В3, В6, В9, С, Е, К, РР, а також йод, цинк, селен, магній, марганець — мікроелементи, що відповідають за імунітет, роботу щитовидки, підшлункової залози і надниркових залоз. Плоди низькокалорійні, використовуються в дієтах для схуднення. Із них готують повидло, джем, мармелад, пастилу, соки, компоти і навіть вино.

Обережно: мушмула подразнює слизову шлунка — протипоказана при захворюваннях ШКТ з підвищеною кислотністю і при запаленні підшлункової залози. Також не рекомендується при алергії на компоненти плодів. У раціон дітей вводять поступово.

Умови вирощування

Мушмула великий світлолюб: у затінених місцях гнітиться і слабо розвивається. Дерева витримують морози до –30 °C, деякі сорти ростуть у середній смузі. Через поверхневу кореневу систему рослина потребує поливу, але надлишку вологи не виносить: ґрунтові води мають бути не ближче 1,5–2 м. Не переносить сусідства горіха і абрикоса; добре ладнає з яблунею, грушею і айвою. Культура не переносить пересадок, тому краще одразу розміщуйте на постійному місці.

Посадка

Садять пізньої осені — у жовтні–листопаді. Ґрунт: слабокислий (рН 5–6), родючий, рихлий, повітря- і водопроникний (супіщані чорноземи, дернові, перегнійні). Посадкова яма 40–50 × 40–50 см, глибиною до 70–80 см — більша за кореневу систему саджанця на 1/3. На дні дренаж 20–25 см (керамзит, щебінь, битий цеглою). До відокремленого верхнього шару ґрунту додають перегній або компост і пісок (1:1), нітрофоску (70–80 г/яму) або фосфор і калій відповідно по 40 і 30 г/яму.

Коренева шийка на рівні поверхні ґрунту, не заглиблювати. Після посадки вбивають кіл, підв'язують саджанець, поливають і мульчують пристовбурне коло перегноєм, торфом або компостом. Відстань між деревами — 3–4 м. Краще садити 2–3 рослини разом — хоча мушмула самозапильна, в компанії урожайність вища.

Догляд: підживлення і обрізка

Підживлення починають із другого року. Молоді рослини підживлюють кожні 3–4 тижні, дорослі (з початком плодоношення) — 2–3 рази за вегетацію. Навесні або восени — органіка (розведений коров'як 1:8). При низькій родючості ґрунту — під час цвітіння фосфорні добрива, в активний ріст — калійні. Мушмула добре реагує на золу і мікроелементи — вносять у ґрунт або позакореневим обприскуванням (з додаванням мила або прилипача, оскільки листкова пластинка гладка). Після поливу обов'язкове мульчування.

Обрізка: у перші 2 роки скелетні гілки першого порядку вкорочують на 1/2, наступні 2 роки на 1/4. Бокові пагони 2-го порядку в цей час укорочують до 20–25 см. Надалі санітарна обрізка (сухі, хворі, вигнуті, ті що ростуть усередину) і видалення гілок, що виходять за межі крони.

Розмноження

Насінням: сортові ознаки зберігаються. Кісточки мають бути свіжими, висохлі різко знижують схожість. Висівають у жовтні–листопаді прямо в ґрунт (природна стратифікація за зиму) або проводять стратифікацію в холодильнику і висаджують сіянці 20–30 см навесні.

Відводками: восени однорічну гілку пришпилюють у канавці V-подібним гачком, роблять надрізи на корі, поливають розчином корневіну, присипають землею і мульчують. Ґрунт постійно підтримують вологим. Укорінення — до 2 років. Після укорінення відводок відокремлюють і пересаджують на постійне місце восени після опадання листя.

Щепленням: підщепами служать груша, айва, яблуня, глід, слива. За кору або у розщеп. Щеплення на сливу — плоди набувають незвичайного приємного присмаку. Морозостійка мушмула сама використовується як підщепа для груші.

Захист від шкідників і хвороб

Мушмула вкрай рідко уражується хворобами і шкідниками. Іноді зʼявляється попелиця і щитівка, із хвороб — грибкові (сажистий гриб, бура іржа). Для профілактики треба робити обробку 3% бордоською рідиною восени після опадання листя і навесні до розпускання бруньок. Хімікати без потреби не застосовують; при необхідності — біопрепарати: біоінсектициди (актофіт, боверин, лепідоцид, бітоксибацилін) та біофунгіциди (мікосан, триходермін, фітоспорин, гліокладин).

Кращі сорти

Усі культурні сорти дають великі плоди 3–5 см у діаметрі. З найвідоміших: голландський кущоподібний 'Dutch' (великі плоди), прямостоячі дерева з дрібними плодами 'Nottingham' і 'Royal' — усі з ароматними плодами надзвичайно приємного смаку. З безнасіннєвих — 'Apyrena' (Бессіменна; плоди дрібні) і 'Gromadna Yevreinova' (плоди до 8 см у діаметрі).

Мушмула — рослина для тих, хто любить незвичне. Мінімальний догляд, рідкісні хвороби, декоративний вигляд і унікальний смак плодів, що немає аналогів серед помірних культур — роблять її гідною прикрасою будь-якого саду.