Карамбола: смак зірок

Опис рослини

У природі повільно-зростаюче дерево до 5 м з поникаючими гілками і густою розгалуженою кроною. Листки перисто-складні, акацієподібні, з 5–11 парними листочками — м'якими, темно-зеленими, гладкими зверху і вкритими білуватим опушенням знизу. Вони чутливі до світла і складаються на ніч. Квітки дрібні, рожеві або пурпурово-червоні.

Плоди м'ясисті, хрусткі і соковиті, ребристі, від розміру курячого яйця до великого апельсина, бурштиново-жовтого або золотисто-жовтого кольору. Шкірка їстівна. М'якоть соковита, злегка пряна. Є дві різновидності: кисло-солодкі (смак нагадує сливу, яблуко і виноград одночасно) і солодкі (смак агрусу з ароматом сливи). У тропіках більше цінується кислий тип. Насіння яйцеподібне, сплюснуте, світло-коричневе, до 1,2 см.

Користь і протипоказання

Плоди містять органічні кислоти (переважно щавлеву), кальцій, фосфор, залізо, натрій, калій, вітаміни С, B1, B2, B5 і бета-каротин. У народній медицині Азії листки і квітки використовують у лікувальних цілях.

Обережно: кислі сорти містять багато щавлевої кислоти — вони протипоказані при ентероколіті, гастриті, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії загострення. Вживання у великій кількості може порушити сольовий обмін і спровокувати ниркову патологію.

Як обирати і вживати карамболу?

При покупці обирайте непошкоджені, досить тверді плоди. Колір може бути від жовтувато-зеленого до абрикосового. Зрілі плоди зберігаються в холодильнику до двох тижнів; у кімнатних умовах дозрівають. Чистити не потрібно, достатньо нарізати скибочками. Зелені плоди вживають як овоч (солять, маринують). Зрілі свіжими, у фруктових салатах, коктейлях, соках, повидлі, соусах, на десерт. Нарізані кружечками-зірочками — прекрасна прикраса десертів і морозива. Кислуваті квітки в Південно-Східній Азії додають у салати. Додатковий бонус: сік кислих плодів виводить плями з одягу, а м'якоть полірує мідні й латунні вироби.

Вирощування вдома: посів і розмноження

Карамбола — одна з небагатьох тропічних рослин, яка не потребує надто багато світла і цілком придатна для домашнього вирощування. Цвіте і плодоносить на 3–4-й рік. Більшість сортів однодомні (чоловічі й жіночі квітки на одній рослині), є як самозапильні сорти, так і ті, що потребують запилення. Плоди дозрівають зазвичай у вересні–жовтні.

Розмножують свіжозібраним насінням, відводками і щепленням. Насіння швидко втрачає схожість, тому використовують тільки свіже, щойно взяте з плоду. Пророщують у теплому місці у вологому торфі або моху: влітку — за тиждень, взимку (краще в лютому) — за 2–3 тижні. Пророслі насінини висаджують у міні-теплички з легким ґрунтом і тримають на добре освітленому місці.

Підрослі сіянці розсаджують у 9-сантиметрові горщики з хорошим дренажем. Для підрослої рослини — універсальний ґрунт і вермікуліт у рівних частинах. Молоді рослини пересаджують щороку.

Догляд вдома

Освітлення: сонячне місце, яскраве освітлення переважне.

Полив: помірний і регулярний протягом усього року, ґрунт не повинен пересихати. Карамбола не переносить застою води — обов'язковий хороший дренаж. Взимку полив дещо скорочують, але не до пересихання.

Вологість: висока, тому що це тропічна рослина. Регулярне обприскування і обмивання листків. При недостатній вологості повітря або ґрунту, карамбола майже повністю скидає листки.

Підживлення: 3–4 рази на рік повним мінеральним добривом із мікроелементами. При нестачі заліза, цинку або марганцю — хлороз.

Грунт: слабокислий. При лужній реакції виникає хлороз.

Температура взимку: не нижче +16 у світлому приміщенні.

Увага: якщо листочки складаються вдень — рослина зазнала стресу або перебуває в несприятливих умовах. Уночі складання листочків — норма.

Карамбола стійка до шкідників і хвороб. Зрідка може уражатися нирковою нематодою, плодовою мухою та грибковими захворюваннями (антракноз, філостикоз). Дивовижний тропічний фрукт з оригінальним смаком і мінімальним доглядом — гідний вибір для любителів незвичного.