Зизифус, Ююба, Китайський фінік
Зизифус, унабі, грудна ягода, китайський фінік, ююба — назв багато, а йдеться про одну й ту саму рослину з роду Зизифус. Це найдавніша плодова рослина, поширена по всій земній кулі в районах із теплим кліматом, окультурена, ймовірно, сім-вісім тисяч років тому. У Китаї здавна унабі визнане однією з провідних плодових культур. Великоплідні китайські сорти зизифуса успішно інтродуковані та вирощуються, зокрема, на півдні України.
Опис зизифуса
Зизифус справжній (Ziziphus jujuba) належить до родини Крушинових (Rhamnaceae). Це листопадний кущ або невелике дерево заввишки від 3 до 10 м (у культурі зазвичай 3–5 м). Крона розлога, гілки часто з колючками. Листя дрібне, овальне або яйцеподібне, глянцеве, світло-зелене, з трьома характерними жилками.
Квітки дрібні, зеленувато-жовті, непоказні, але з приємним ароматом, — гарний медонос. Плоди — соковиті кістянки, за формою від округлих до видовжено-грушоподібних, розміром від 2 до 6 см залежно від сорту. Шкірочка гладенька, блискуча, від світло-коричневого до темно-червоного кольору. М'якоть щільна, солодка або кисло-солодка, за смаком нагадує щось середнє між фініком і яблуком. Усередині — одна тверда кісточка.
Корисні властивості унабі
Зизифус — справжня скарбниця здоров'я. За вмістом вітаміну С плоди перевершують цитрусові у кілька разів, а також багаті на вітаміни групи В, Р, каротин, цукри, органічні кислоти, пектини, дубильні речовини та мінерали (калій, кальцій, залізо, фосфор, магній).
У народній медицині плоди та інші частини рослини застосовують для зниження артеріального тиску, зміцнення судин, поліпшення роботи серця, при захворюваннях нирок і сечового міхура, як загальнозміцнювальний і заспокійливий засіб. Плоди їдять свіжими, сушать (у сушеному вигляді вони особливо схожі на фініки), варять компоти, варення, роблять цукати та начинки. Важливо! Перед лікувальним застосуванням будь-якої рослинної сировини бажано проконсультуватися з лікарем.
Умови вирощування зизифуса
Зизифус — теплолюбна, але напрочуд витривала культура. Він посухостійкий, добре переносить спеку та бідні ґрунти, а деякі сорти витримують короткочасні морози до –25…–30 °C. Найкраще росте на відкритих сонячних місцях, захищених від холодних вітрів. До ґрунтів невибагливий, але не любить перезволоження та близького залягання ґрунтових вод. Оптимальні легкі, добре дреновані ґрунти з нейтральною чи слаболужною реакцією.
Посадка зизифуса
Садять зизифус навесні, коли мине загроза заморозків і ґрунт достатньо прогріється. Оскільки більшість сортів частково або повністю самобезплідні, для гарного врожаю бажано висаджувати поруч 2–3 різні сорти для перехресного запилення.
Посадкову яму готують розміром 60×60×60 см, на відстані 3–4 м між рослинами. На дно кладуть дренаж, яму заправляють сумішшю родючої землі з перегноєм і додаванням суперфосфату та деревної золи. Кореневу шийку при посадці не заглиблюють. Після посадки рослину рясно поливають і мульчують пристовбурне коло.
Догляд за зизифусом
Полив
Попри посухостійкість, для гарного врожаю та великих плодів зизифус потребує поливу, особливо в перший рік після посадки та в період наливання плодів. Дорослі рослини поливають рідко, але рясно. Наприкінці літа поливи скорочують, щоб деревина встигла визріти до зими.
Підживлення
У перші роки після посадки, за умови заправленої посадкової ями, підживлення не потрібне. Надалі навесні вносять азотні добрива для росту, а влітку та восени — фосфорно-калійні для кращого визрівання плодів і деревини. Добре реагує зизифус на органіку (перепрілий гній, компост) і деревну золу.
Обрізка
Обрізку проводять навесні, до початку сокоруху. Видаляють сухі, пошкоджені та загущуючі гілки, формують зручну крону. Зизифус добре переносить обрізку та швидко відновлюється. Для стримування росту високорослих сортів застосовують формування у вигляді невисокого деревця чи куща.
Зимівля
Молоді рослини в перші роки на зиму бажано вкривати, особливо в холодніших регіонах: пристовбурне коло мульчують, саме деревце обгортають агроволокном або лапником. Дорослі зимостійкі сорти зимують без укриття. При підмерзанні надземної частини зизифус зазвичай добре відновлюється від кореня.
Розмноження зизифуса
Зизифус розмножують кількома способами:
• Насінням (кісточками) — сіянці виходять витривалими, але не завжди зберігають сортові якості; використовуються переважно як підщепа.
• Щепленням — основний спосіб розмноження сортового зизифуса; сортовий живець прищеплюють на сіянець-дичку.
• Кореневою порослю — рослина утворює нащадків, яких можна відділити та пересадити.
• Живцями та відводками — застосовується рідше через нижчу вкорінюваність.
Збір та зберігання врожаю
Зизифус вступає у плодоношення рано — щеплені рослини вже на 2–3-й рік. Плоди дозрівають нерівномірно, з вересня до жовтня, тому збір проводять у кілька заходів. Для споживання свіжими плоди знімають, коли вони набули характерного забарвлення та стали солодкими. Для сушіння їм дають достигнути повністю. Свіжі плоди зберігаються недовго, тому їх переробляють або прибирають з них вологу. Сушені плоди можуть зберігатися рік і довше, не втрачаючи корисних властивостей.
Зизифус — дивовижна культура: невибаглива, посухостійка, скороплідна та надзвичайно корисна. Один невеликий кущик здатний забезпечити вашу родину солодкими цілющими «китайськими фініками».